Гоголівський край. Диканька/Гоголево. Мандри Країною з Лілією Рубан

Подорожуючи "Гоголівськими місцями" неможливо не розповісти про села Диканька та Гоголево, які займають особливі місця в житті та творчості Миколи Васильовича Гоголя.

Сам факт появи Гоголя на світ багато в чому пов'язаний з іконою Миколи Чудотворця, яка перебувала в церкві Диканьки. Після виходу "Вечорів на хуторі біля Диканьки" Гоголь сам потрапив в полон власної містики. В цей період він пише: "Я стою в бездіяльності, малого не хочеться, більше не придумується". З Петербурга він пише листи додому і просить матір зібрати для нього містичні вірування і різні легенди селян. Мати відправляє йому по кілька листів на місяць.

Саме на основі зібраних матір'ю легенд Гоголь пише свої страшні розповіді. У назвах постійно фігурує Диканька. Але тільки Микола Васильович Гоголь і його мати знають таємний сенс цих назв. Адже саме Диканька і ікона Миколи Чудотворця, згідно з легендою, допомогла Гоголю з'явитися на світло.

Назва "Диканька", за місцевим переказом, походить від козака на прізвище Дикань, який свого часу заснував селище серед величних лісів Полтавщини. Цікаво, що і зараз в Диканьці живе досить багато людей з таким прізвищем.

В селі Гоголево розташований Національний музей-заповідник Миколи Васильйовича Гоголя.

Садиба Гоголя — батьківський маєток, у якому пройшли дитячі та юнацькі роки відомого письменника. Музей входить до Всеукраїнського туристичного маршруту "Гоголівські місця в Україні" та відомий полтавцям і гостям області.

Садиба національного музею у селі Гоголево була подарована бабусі Миколи Гоголя - Тетяні Лизогуб. Вона - правнучка гетьмана війська Запорізького Івана Скоропадського, у супротив батькам вийшла заміж за звичайного сина священика Афанасія Гоголя-Яновського. Після батьки змилосердилися та подарували їй садибу на хуторі, тоді ще, Купчинського. На додачу ще 260 кріпаків. Пізніше хутір перейшов до батька письменника Василя, який назвав його на свою честь - Василівкою.

Тут майбутній письменник Микола Васильович провів свої дитячі та юнацькі роки. Життя на хуторі для хлопця проходило у звичайному селянському та панському побуті. Згодом ці враження Гоголь помістив у свої повісті. Він не раз писав листи матері, щоб дізнатися ще більше дрібниць та деталей побутового життя.

Ведуча - Лілія Рубан
Автор і продюсер - Лілія Рубан
Сценарій - Лілія Рубан, Влад Сакін
Режисер - Влад Сакін
Оператор - Мар'ян Ботвин
Монтаж - Михайло Кузьменко, Лілія Рубан
Директор проекту - Володимир Рубан
Менеджер з організаційних моментів - Ірина Шульга
PR - менеджер Лариса Манєк
Фотограф - Віктор Ковалевський
Production - Ruban Production™

Особиста подяка:
- Лідія Єнко - директор музею;
- Ярослав Єнко - завідуючий науково - експозиційним відділом музею;
- Світлана Кирнос (Солоха) - завідуюча науково - освітнім відділом;
- Катерина Чернова (мати Гоголя ) - старший науковий співробітник національного музею - заповідника М.В. Гоголя;
- Анатолій Щербань - доктор культурології, кандидат історичних наук,
завідувачий кафедри історії, музеєзнавства та пам'яткознавства Харківськоі державної академії культури;
- Микола Кисличенко - екскурсоводу - краєлюбу, підполковнику міліції у відставці.